Це свято особливо шанувалося Східною Церквою. У його основу покладений переказ про явлення Божої Матері під час облоги у Влахернському храмі в Константинополі. Під час цього явлення Богородиця розкинула над віруючими білий покрив (омофор) і промовила молитву за порятунок світу від бід і страждань. Історики й досі сперечаються, хто саме тоді нападав на місто. Є безліч версій, зокрема одна з них твердить, що відбулося це 910 року під час походу князя Олега. Проте існують історичні документи, що свідчать про блискучу перемогу Олега і його щит, прибитий до воріт. Натомість з датуванням явлення Богоматері й ототожненням його з цією подією все складніше, оскільки у різних джерелах вказано інший час. Мені ж до вподоби більше припала теорія про те, що йдеться про похід Аскольда 860 року. Сказано, що тиждень князь тримав місто в жорсткій облозі, а потім раптово повернувся, та ще й охрещеним. Як на мене, схоже на правду.
Оскільки на Русі Богородиця вважалася покровителькою землеробів, це свято широко відзначалось серед селян, увібравши у себе багато обрядів давніх слов'ян із осіннього циклу в ознаменування закінчення польових робіт. Хоча переказ пов'язаний із Візантією, до грецького церковного календаря Покров не увійшов, проте був прийнятий і затверджений на Русі завдяки князю Андрію, синові Юрія Долгорукого. За народними прикметами, саме на Покрову випадає перший сніг, а неодружені дівчата саме в цей час молилися про швидке заміжжя, оскільки якраз починався сезон весіль. Покрова посіла належне місце у свідомості українців, що здавна шанували Божу Матір. Свідчить про це й той факт, що серед імен українських церков у київській митрополії 1768-96 рр. найбільше (після Михаїла, власне покровителя Київщини) церков носили саме це ім’я.
Також Покрову слід вважати днем українського воїнства, що, судячи з теорії про виникнення свята, є певною історичною іронією. Як відомо, своєю святою заступнице козаки вважали саме Богоматір. У центрі Січі завжди зводилась церква Богородиці, а козацька рада збиралась на Різдво, Великдень та Покрову, таким чином однаково віддаючи шану трьом святам. Існує багато козацьких пісень, таких як «Хтось та й вродиться», у яких вони звертались по допомогу й підтримку саме до неї.
Цю «традицію», як і багато інших, від них перейняли вояки УНР та УПА які також називали себе козаками. Вони безумовно вважали себе вільними людьми, без примусу ставали партизанами, мали схожу мету боротьби, але вже відповідно до свого часу ("Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу"). У складі Української Повстанської Армії також була молодша і генеральна старшина, використовувалися такі козацькі військові звання як хорунжий, сотник, осавул. Збереглися й назви військових частин армії як сотня, курінь. Не дивно, що у 1947 р. Українська Головна Визвольна Рада символічно вибрала свято Покрови днем утворення військових частин ОУН - УПА. Хоча ж, насправді, створення УПА не було справою одного дня, але це вже матеріал для дещо інших роздумів. Ставлення до історії УПА в українському суспільстві впродовж років незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним (німецькі колаборанти). Питання про офіційне визнання УПА воюючою стороною у Другій світової війні, на жаль, досі залишається приводом для суперечок. Як на мене, нам просто потрібно визнати, що вони були, що жили, боролись і вмирали за ідею. Можливо, з точки зору сьогодення, деякі їх дії були не зовсім правильними, але тоді був інший час і думали вони по-іншому, аніж ми з вами, тож і не нам їх судити. А з 2005 року в Україні офіційно святкується день річниці створення УПА саме 14 жовтня, на Покрови.
Немає коментарів:
Дописати коментар