Уже давно я так не писала. Зазвичай найплодовитіший період доби для мене - ніч, коли усе простіше, ближче. Коли у темряві можна уявити будь-яку правду.
Минулу ніч я провела у чаті з другом, в проміжках дивлячись Хауса. Ми обговорювали мету, сенс, віру, нашу колишню школу, наші теперішні вузи, людей і адвокатів. Він ділився планами, я прогнозувала теорії.
Цієї ночі о 2:45 новий роман був уже розписаний по розділах.
Мабуть, натхнення - це справді дивно, адже ідея виношувалась уже місяць, але чомусь саме тепер, після стількох безсонних і марно протринджених невідомо де годин, воно прийшло. Збіг? Я б сказала, закономірність.
Так чи інакше, я вдячна реферату з історії, що він так великодушно мені простить байдужість. А ще величенька тема з іноземної, не говорячи про семінари. Зачекають.
Найкраще заняття для натхненного майже-письменника - це драяти кухню. І посміхатись своєму відображенню у свіжовідполірованому чайнику.
Немає коментарів:
Дописати коментар