В результаті перевороту, влада на більшості території Галичини перейшла до українців.
Був час, коли ми в цей день організовували смолоскипну ходу. Це ще в рідному місті, в Франківську. Факели в нас були правда не надто безпечні для підпалу), але в загальному було геніально.
Сьогодні увесь перший курс університету (принаймні так анонсувалось) дружньо повинен був марширувати містом з вінками, прапорами і все таке. Не вийшло, знову ж таки через перериті дороги. В результаті до місця призначення (Янівське кладовище) усі добирались своїм ходом. Логічно, дійшло менше половини.
А при вході на кладовище і вниз по вулиці Шевченка розклались бабуськи з квіточками й лампадками. Туди й сюди снують люди, йде жвава торгівля. Частину тротуату забарикадували автівки. Не надто приємне враження вже на території кладовища складають купи сміття й листя практично у рівень з надгробками.
А загалом усе непогано: людей багато, студентів привели теж достатньо. Кам'яні хрести на могилах стрільців акуратно зав'язані синьо-жовтими стрічечками, на кожному надгробку мінімум одна лампадка, свічки.
Ветерани розчулено обтирають сльози від слів читців.
Усе вдалося.
Фотозвіт
Немає коментарів:
Дописати коментар