Кава з любов'ю

“… Відпочиваючи в Неаполі, почув про старовинний звичай, який ще досі шанують деякі тамтешні власники бістро. Враховуючи ціну еспресо біля стійки (а вона мізерна) клієнти нерідко вигрібали дріб’язок з кишень і купували дві кави, випиваючи при цьому тільки одну. А бармен записував собі на дошку одну безкоштовну каву для випадково зайшлого бідняка ”. Тоніно Бенаквіста, "Малавіта"

Власне, так. Сьогодні я говоритиму про "підвішену каву". І не тому, що явище це для мене нове (хоча відносно), просто днями мала приємність зігрітися саме таким чином у одній із львівських кав'ярень, із задоволенням продовживши естафету. Зайве казати, що несамохіть наштовхнулась на певну критику. Вартує поділитися досвідом і з вами.

"Підвішена кава" — це анонімне пригощання будь-кого кавою. Хоча, назва уже дещо образна, оскільки "підвісити" можна будь-що. Відбувається це наступним чином: ви замовляєте і платите за кілька порцій, одну для себе, а решту просите "підвісити". Далі бармен відмічає на спеціальній дошці (чи іншому відведеному для цього місці) кількість «підвішаного». Після цього будь хто бажаючий може замовити це безкоштовно. Схема проста, як і все геніальне.

Можливо раніше в Україні щось подібне й існувало, проте широкого розголосу цей рух набув завдяки харківському журналісту Зурабу Аласанія. Він створив рух «Открытые ладони», в рамках якого було створено сайт, спеціальний логотип і пропагуючі листівки. Невдовзі до його ініціативи долучилося кілька закладів Харкова, а далі Ужгород, Одеса, Київ...

І було би все прекрасно, якби не одне малесеньке "але". З плином часу вдосконалювалися й традиції - сьогодні "підвішані" страви й напої стали не просто поживою для бідняків, ними не гребують й забезпечені люди. Проте у нас чомусь ця видозміна не надто вжилася (причина, мабуть, в менталітеті). Тому поясню просто: люди, ніхто не вважатиме, що ви "бідачко", чи хочете підкріпитися "за чийсь рахунок"! Вас пригощають, щиро і по-дружньому пропонують випити тепленького і з'їсти тістечко у цей холодний зимовий день, невже ви відмовитесь? Звичайно ж, я думаю, що безхатченки користуються цією "послугою" теж, і це добре. Бо ви також можете потурбуватися про них, "підвішавши" щось у відповідь,  якщо совість галасує, що це для когось "останній шматок хліба". Це немов спілкування, чарівна комунікація на рівні невпізнаваності й доброго діла.

Тому я з насолодою випила смачнюще експресо, ледь гіркувате, і з посмішкою уявляла собі людину, що зробила мені таку приємність. А потім залишила грошей іще на дві порції.
Воно того варте!