Хто кохає - не спить (с)

Роберт Шнайдер
 роман "Сестра сну", п'єса "Лайно"

обкладинка першого видання

 Одна з тих книжок, що на першій же сторінці викликає певне замішання, і не зникає воно до останньої. Не те щоб відраза, але з її нотками. Не те щоб нерозуміння, але тричі перечитування кожного слова. І я не говорю про захоплення. Але так чи інакше ця книжка притягуватиме Вас, як магніт, поки Ви не прочитаєте все.
Тобто, в кінці кінців, вона Вам сподабається. Ви захоплюватиметесь нею. Виписуватимете цитати і навіть даруватимете друзям. Незважаючи на неспокій всереденні, неприйняття до решти.
Це нормально.

"Час сну є марнотратством, отже - гріхом, який колись буде згадано йому в чистилищі, бо вві сні не живуть, принаймні - живуть не справжнім життям. Не дарма ж з давніх-давен сон і смерть називали братом і сестрою. Як чоловік з чистим серцем може стверджувати, ніби він усе життя кохає свою жінку, але робить це тільки вдень, і то, усього лишень впродовж однієї думки"(с)

Роберт Шнайдер народився і виріс в невеличкому сельці в Альпах. Його дебютний роман "Сестра сну" (німецькою назва звучить як "Брат сну", але українською її переклали саме так) одразу став складовою частиною світової літератури, його перекладено тридцятьма мовами світу, за ним знято фільм, що навіть номінувався на "Оскара", написано оперу й поставлено балет. І це при тому, що рукопис нікому не відомого письменника погодилось друкувати тільки двадцять четверте видавництво, до якого він звернувся.

"Ця книжка діятиме, як наркотик" (с)

Кадр з фільму

Історія про генія, якого не знав світ. Бо скільки ж великих нерозкритих імен народжуються, живуть і помирають десь в глибинах і складках материків, самі не усвідомлюючи своєї геніальності! Про життя такої людини й розказує нам письменник.

Геніальний музика, органіст без нотної грамоти, дитина з абсолютним слухом і голосом, а ще з надзвичайними жовтими очима у глухому гірському селі, що поступово вироджується... Маленький красивий мужчина серед недорозвинутих чахликів і жертв кровозмішання... Він знає ту, що призначена йому, відчув биття її серця, що злилось з його власним ще в зародку, але не знайшов у собі слів, щоб сказати їй про це, тому придумав собі смерть, щоб не залежати від Бога, щоб кохати вічно... Хто ж виступить проти забабонів, хто пригорне демона?

Манера оповіді проста і пряма, різка, як нешліфована дошка. Проведеш рукою - і десятки скалок залізуть під шкіру. Але це лишень для того, щоб читач зрозумів. І Ви зрозумієте теж, адже тільки перегорнувши останню сторінку погоджуєшся, що інакше це сказати й не можна. Та ще й водночас надзвичайно романтично й ніжно.

Роберт Шнайдер

"Звинувачення проти всіх, хто не здатний впізнати обдарування або пізнанню опирається"(с)

Другий твір - монолог емігранта. Його звати Сед, йому тридцять років. Англійською "сед" означає сумний, але він не такий. Він живе у не своїй країні, захоплюється не своєю мовою. Продає троянди, 50 штук щодня. Він не вірить в Бога, але присягається Аллахом, бо це як стоптані черевики і черевики, що тиснуть - не одне й те саме. Він нелегал, ніколи не сідав на лавочку в парку і нен торкався пальцями блискучих вітрин, ніколи. А ще бачить сни, бо нечистий на совість.

Це варто прочитати. Бо коли ви прочитаєте, то зрозумієте, що це обов'язково потрібно ще й поставити. Та ще так, на малі сцені у рівень з підлогою, з трьома свічками (єдиним джерелом світла) і великою цибулиною. Щоб відвідувачі могли встати з-за столів, підійти до актора і придбати одну з його червоних троянд. Адже червоні троянди так пасують до білих рук...

"Адже Бог ніколи не хотів тут людей" (с)