Так буває

Назвемо його умовно: Петро

2004 рік, літо
Він залицявся до найкращої подруги мого дитинства. Милий хлопчик, блондин. Слухав Емінема, за що ми його Емінемом і називали позаочі. Роз'їхались по домівках не обмінявшись адресами.

2009 рік, літо
Зустрілися виховниками на одному таборі. Впізнав він і дуже тонкими натяками привів мене до розгадки (браво!). Веселий. Через мою життєву кризу балакаємо на глобальні теми. Задушевні друзі на коротких 10 днів.

2010 рік, зима
Приємна несподівана зустріч, вечір з гітарою. Нестримна радість. Знайшлись через соціальну мережу, але в інтернеті чомусь практично не спілкувались.

2011 рік, осінь
Випадково зутрілись очима в трамваї. Не впевнена, що це він, ніколи не вміла його впізнавати. Але коліна на мить затремтіли і животом поповзло тепло. Ностальгічна посмішка.

Життя?