Мабуть, дехто з вас знає, що на цьому тижні у славному місті Лева відбудеться така книжкова подія, як Форум видавців. І буде це вже увісімнадяте.
З цієї нагоди сюди з'їдеться сила-силенна авторів видавців і просто книголюбів, і, як каже мій викладач, "цікаву людину можна буде під кожним кущем зустріти". До таких людей, як на мене, належить і ця парочка.
Як ви здогадалися, брати Капранови приїхали якраз на форум. І то не просто так, сюди вони привезли своє чергове дітище - роман "Щоденник моєї секретарки". Але про нього згодом.
Також хочу повідомити, що зустріла я їх не під кущем, а прийшли вони самі і цілком з власної волі. Точніше, їх запросив на зустріч дискусійний клуб нашого факультету. Очевидно, вони не змогли відмовити.
Вони не проти, щоб їх плутали. Впевнена, що ця проблема довго висіла в повітрі, аж поки не прийшло найпростіше і найорганічніше рішення, називати їх просто: брати. Адже й пишуть вони разом, це так оригінально, справді! Феномен близнюків.
Отже, з вашого дозволу, представляю вам десять заповідей братів Капранових, як багатий досвід співпраці з інтернет-медіа.
1. В одній статті - одна думка. Слова, здавалось би, прості й загальновідомі. Але як часто ми робимо саме не так! Працюючи над статтею, з кожним кроком спливає все більше іформації, народжуються безліч цікавих запитань, тема стає все глибшою, ми захоплюємося... В результаті, починали з горобців, а закінчили морозивом: все по трохи і нічого толком. Так не можна. Потрібно зосереджуватись на одному і не розсіюватись на дотичне, інакше матеріал не вийде ні цікавим, ні корисним.
2. "Стаття - це так, щоб один раз в туалет сходити" (Італійське прислів'я) Не знаю, як щодо друкованих й візуальних ЗМІ, але в інтернет-просторі це спрацьовує. Ніхто не читатиме двадцять сторінок вашого тексту, та, можливо, ви так старались, та й тема розгорнута.... Пам'ятаєте перший пункт? Ваша стаття повина вкластися в межі 8-12 тис. друкованих знаків.
3. Колекціонуй парадокси. В нас існує таке правило: писати завжди третю думку. Наприклад, маєш тему, думаєш, думаєш і перше, що прийде в голову, відкидаєш. Те саме робиш і з другим. А ось з третьою ідеєю можна й попрацювати. Чому так? Бо на пері дві вже писано-переписано, вони банальні. Не йдіть легкими шляхами. Пишіть цікаво, а ще краще - парадоксально.
4. Стиль - інструмент роботи з аудиторією. І він повинен утримуватись впродовж всієї статті і чітко відповідати стилю газети загалом. Може бути прекрасний матеріал, але якщо стиль не відповідний - її не надрукують. І ще одне: чим простіша аудиторія, тим простіший повинен бути стиль і виклад думок.
5. Не проповідуй. Пам'ятайте, потрібно дотримуватись свободи кожного, ви не повинні перетворюватись на пропагандистів. Не тисніть ерудицією, краще ніжно підведіть читача до розуміння, зробіть його своїм співавтором. Знаєте крилату фразу: "Якщо хто не знає, я нагадаю"? Здавалось би, речення цілком абсурдне. Але ж ні. Якщо перекласти, воно означає: "Я знаю, що ви не знаєте, але я дозволю вам зробити вигляд, що ви забулися". І це прекрасно! Переконайте свого читача, що ви на рівних і разом відкриваєте великі істини тоді він полюбить вас.
А ще: запитуйте його, садіть (уявно) перед собою, коли пишете, читайте уже готовий матеріал уголос друзям, знайомим і родичам. Тоді ваші статті якнайближче наблизяться до ідеалу.
Чого я вам також бажаю. Продовження зовсім скоро!
Немає коментарів:
Дописати коментар