Що зазвичай зближує людей? Зацікавлення, однакові погляди чи алкоголь? А, можливо, спільно пережиті труднощі? Та й коли, де та межа, коли просто знайомі стають просто друзями?
Подорожувати автобусом не надто привабливо, але коли спізнюєшся на останній поїзд, вибирати не приходиться. Тому було більш ніж радісно зустріти перед входом до згаданого транспорту аж двох знайомців. Обоє, як виявилось, їдуть у тому ж напрямку. Фантастика.
Звичайно ж, спочатку все сприймається з недовірою. Всі сприймаються. І це нормально! Кожен потребує особистого простору перед іншим, захисної повітряної подушки. Але минають години і язик розв'язується, серце відкривається. Так, між іншим. Тоді й стає непомітною та межа...
Як на мене, людей зближує все, будь-що. Щодня, щомиті ми маємо можливість пізнати іншого, було би лиш бажання. І то не просто кого-небуть, а саме цікаву, неординарну особистість. Проблема тільки в тому, щоб підтримувати цю близькість. А це не всім під силу.
Так, це було класно, страшенно вдячна вам обом за компанію. Адже сумно було б їхати самій-одній цим холодним осіннім вечором. Хай навіть додому.
Можливо, більше цього не повториться, а, можливо, це стане звичкою.
Я не проти продовжити.
Але де знайти ту тонку різницю між вимушеним сусідством і першим натяком дружби??
Немає коментарів:
Дописати коментар