"Весь світ - се не ти" (с)

26 жовтня у львівській кав'ярні "Меделін" відбулась презентація одинадцятої збірки молодого тернопільського літератора Бориса Явора Іскри. Було тепло і осінньо. Грала музика. Випадкові відвідувачі.


Збірка називається "Шепіт місяцю". Тут є вірші й проза різних років, усе присвячено вічній темі Любові.
Що знаково, усі ілюстрації в книзі також належать Борису і тому надзвичайно тонко відтворюють настрій самих текстів.
Щодо віршів, то їх насправді складно назвати чимось надзвичайним. Вони світлі і дуже милі, трішки наївні. Вони не схожі ні на що інше з-поміж сучасного літературного процесу. Цікавим є той факт, що автор часто звертається до застарілих і діалектних слів, дуже влучно поєднуючи з сучасною лексикою. Але я б сказала цитатою з передмови Христини Качмарик: "Перед неперевершеною премєрою повинні бути наполегливі репетиції". Одним з таких тренувань є і ця збірка.
Краще з прозою. Хоча так: поезією в прозі. Навіть можна зазначити, що як прозаїк, а власне автор "малого формату" Борис прекрасно володіє словом і читачем. Його мініатюри можна одразу ж записувати в цитатник, цілими сторінками, нічого не скорочуючи. Тут кожне слово на своєму місці, кожен акцент співпадає з ритмом переживань. Одним словом, велике "браво!" за це і.... рухатись далі!

Його можна назвати казкарем нашого часу, казкарем для дорослих. 
Таким собі Брунно Ферреро з України.


З улюбленого:

***
Якщо ти колись візьмеш ножик
і почнеш різати моє серце
то я нічого не скажу а
лиш пущу сльозу.


І навіть якщо ця сльоза
буде останньою в моєму житті
мені її для тебе
не шкода


***
Вона могла пробачити йому все
крім звичайно
глобального потепління
плям на сонці та
порваних вчора колготок


***
на нас двох одна й та сама купа каміння
різниця лиш в тім, що я будую міст
а ти - стіну