Сказати несказанне

Перш за все вона – бунтарка, бо хто ж іще з українських митців відмовився від звання Героя України зі словами: «Політичної біжутерії не ношу!».Однак це не заважає їй залишатися також надзвичайно чуттєвою та ніжною українською поетесою, вірші якої продовжують перекладати різними мовами та навіть переспівувати. 19 березня Україна відсвяткувала день народження Ліни Костенко.

У різних містах це робили по-різному. Від Донецька до Львова і навіть Ужгороду любов до творчості Ліни Василівни об’єднала навколо себе творчу молодь, яка у цей день влаштувала серію флешмобів у своїх містах. У понад 10 населених пунктах України пройшли різноманітні заходи: від роздавання листівок із віршами до вальсування під пісні на слова Костенко. Львівські студенти також не залишилися осторонь і, як на підтвердження статусу «культурної столиці», організували в цей день низку святкових акцій, приурочених події.

З самого ранку студенти Львівського національного університету ім. Івана Франка, розташувавшись в холі університету, закликали усіх бажаючих долучитися до привітань і підписати Ліні Василівні вітальну «листівку» (святково прикрашений ватман), яку згодом передали поетесі. Зважаючи на велику кількість охочих, процес затягнувся і люди не заспокоїлись, поки на папері не залишилось жодного вільного клаптика. Опісля частина із них перемістилась на площу перед університетом, там, біля пам’ятника Франку, уже розпочалась інша акція – флешмоб. Студенти стали у формі серця і заспівали пісню на слова Костенко «Моя любове, я перед тобою», даруючи поетесі червоні паперові сердечка.

Апогеєм святкувань став творчий вечір у Львівському палаці мистецтв, присвячений Ліні Василівні. О 18.30, на коли було анонсовано початок, зал був уже переповнений, місць не вистачало, тому організатори закликали молодь умоститись на підлозі, поступившись місцем старшим. Серед аудиторії можна було зустріти людей різних вікових категорій, що є свідченням того, що поезія Ліни Костенко пройшла випробування часом. Після перегляду презентації (чорно-білі фотографії Ліни), святковий концерт під назвою «Мене не можуть люди не почути – душа в мені розгойдана, як дзвін» відкрив своїм виступом студентський театр «Наше все». Молоді люди спробували об’єднати вірші поетеси у сюжетну лінію, доповнивши їх музикою й рухом і перетворили декламування на креативну виставу. Потім гурт «Максимальна доза» виконав пісню «Нехай це витвір самоти», а дівчатка-бандуристки Таня та Марічка – “Вечірнє сонце, дякую за день”. Розчулив публіку ансамбль сопілкарів “Заграва”, виконавши добре впізнавану «Мелодію» Скорика. Насамкінець львів’ян порадували гості зі столиці. Патлаті хлопці з гурту “Веремій” завітали до Львова, щоб заспівати пару своїх патріотичних пісень під гітару. Публіка дуже тепло прийняла харизматичних юнаків, і не лише молодь(бабусі довго сперечалися, що заграти: ліричної, чи все ж таки патріотичної). Та й не дивно, адже їхня творчість – це поєднання фольклору, традиційної  української пісні із сучасною музикою. Часу було обмаль, тому думки зійшлись все ж таки на патріотично-ліричній “Кущі калини”. Після чого організатори вечору подякували присутнім і побажали Ліні Костенко довгих літ життя та невичерпного джерела натхнення.