Гуцулія. Початок і кінець.

Ми лишилися там, де осінній туман.
Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде.
І Говерла-гора, і гора Піп-Іван
обернулися в будень,
у будень, у будень… 

Карпати

Іван Андрусяк

З давніх-давен гуцули заселяли північно-східні схили Карпатських гір. На заході вони межували з бойками, на північному сході їхніми сусідами були руснаки, на півдні румуни, а на хребті Карпат плавно переходять у верховинців. Це суворий і непрохідний край, що, ясна річ, позначилось на характері і способі життя місцевих мешканців. Живучи високо в горах, часто далеко одні від одних, гуцули були буквально відірвані від світу, що дало змогу сформуватися їх унікальному світогляду і культурі. З давніх-давен їхній світ населяли добрі духи і злі сили, вони богоговіли, та водночас уникали мольфарів, задобрювали мавок. Як і всюди на Україні, християнство так й не змогло викорінити глибокі язичницькі вірування. Воно лишень доповнило, трішки видозмінило наявне світосприйняття.

Та де зараз ці люди? Унікальна народність практично вимирає у нас на очах. Прямо зараз, у цю саму секунду, непомітно пустіють полонини, мовкнуть трембіти. Чарівні легенди вмирають разом з останніми старожилами.

За гуцульськими переказами, спочатку землю населяли карлики, що мали дуже довгі бороди, за що називались ліктьобородами. Потім прийшли велети, вони були настільки великі, що ішли, переступаючи з гори на гору. Але оскільки вони ще й дуже багато грішили, Бог вирішив знищити їх сорокаденним дощем. Лише Ной мав зберегтися, бо він був побожний, тож мав збудувати ковчег. Історія замовчує, був Ной велетом, чи уже звичайною людиною, але за сорок років ковчег був готовий. Тоді прийшов чорт і зруйнував його. Звичайно, ж, Ной засмутився, але йому на допомогу прийшли двоє подорожніх (а це були Бог і св. Петро) і вони якраз встигли до повені.

Ось, саме так звучить ця біблійна історія в гуцульській переробці. Існує ще безліч легенд і оповідей, навіть цілий цикл «ходіння по землі» Бога і св. Петра, на пару з чортом. З ними пов’язане виникнення багатьох рослин і тварин, ба навіть самих гір, що їх наплював чорт.

кадр з фільму "Тіні забутих предків"

Нечистий взагалі в уявленні горян надзвичайно настирливий, він постійно виникає тут і там. Навіть у випадку з Ноєм він не заспокоївся: перетворився на мишу і прогриз дірку у дні, але все якось обійшлось. Роль білого голуба тут відіграв птах по імені Одноріг. Він сказав, що є достатньо сильним, щоб злетіти аж до хмар і подивитись, де можна вийти на сухе. Але інші птахи, що не вміли літати так високо, були не менш цікаві, тому посідали на нього. Одноріг не витримав, впав униз і втопився. Відтоді й не існує більше такого птаха.

Також в гуцулів існує передбачення кінця світу. Що цікаво, тут також велику роль відіграє власне вода. Так, одні кажуть, що наприкінці земля потоне, лише вода залишиться, і пануватиме непроглядна темрява. На думку інших, на землю впадуть всі зірки і вона згорить. Ще інші стверджують, що віятиме проти високої гори вітер з неймовірною швидкістю, через що піде сильний дощ, який знищить усе. Проте здається мені, що цього кінця уже не застане жоден живий горянин. «У той час, коли все живе знайде свою смерть у хвилях, прокинуться мертві і почнеться страшний суд», - оповідають старі люди.