Читали "Чарлі і шоколадна фабрика", там де Віллі Вонка будує нерозважливому східному принцові шоколадний замок? Чи навіть так: хто з вас не мріяв у дитинстві про цілу ГОООРУ шоколаду? Якщо чесно, то й зараз інколи я так думаю) Одним словом, наші з вами мрії здійснилися! Швидко пакуйте валізи, ми вирушаємо до столиці.
Будинок № 17/2 по вул. Шовковичній - колишній особняк відомого купця і мецената Семена Семеновича Могильовцева побудований в 1901 р. талановитим архітектором Володимиром Миколайовичем Николаєвим і прозваний киянами «Шоколадним будинком» за характерний колір і багатий декор фасадів. Будинок побудований на ділянці, що належала раніше баронам Ікськюль-Гильденбандтам і викупленій в 1898 р. С.С.Могильовцевим.
Це двоповерхова будівля з великим підвалом і мансардою над прибудовою. Композиційне і планувальне вирішення будинку типові для багатих особняків кінця XIX - почала XX вв. Архітектурне вирішення головних фасадів, обернених убік вулиць Шовковичній і Піліпа Орлика, оформлене в стилі італійського ренесансу. Великий, із сколеною поверхнею руст облицювання, контури вікон, виступаючий карниз, декоративна обробка - все це є стилізацією архітектурних форм флорентійського палацу - палаццо Пітті, зведеного в першій половині ХV століття. Зовнішній вигляд будівлі зберігся до наших днів майже в своєму первинному вигляді.
Особливого шарму і оригінальності надає йому внутрішня оздоба залів: тут чергуються мотиви майже всіх історичних стилів, які і дали назви кожному із них: Мавританський, Ренесанс, Модерн, Рококо, Візантійський, Французький.
Стелі і стіни залів особняка удосталь прикрашені розписами, ліпниною, дерев'яними панелями, що дивом збереглись. Автентичні венеціанські дзеркала викликають певне богоговіння всіма своїми вісьмома вогняними язичками, що випливають з глибини, коли до поверхні свічада піднести запальничку (це означає, що його покрили сріблом у вісім шарів). У залі Модерну також збереглися казкові віконні вітражі.
Фотографувати у приміщенні дозволяється тільки за додаткову оплату, але про це ми дізнались лиш згодом, так що все-таки двом бідним студентам вдалось зробити "підпільний" знімок-другий, хоч і не найкращої якості. Отож фотографії подам також і з офіційного сайту будинку.
"З 1918 р. по 1941 р. і з 1948г. по 1960г. у приміщеннях будинку знаходилися різні державні установи", зазначено на сайті. Зі слів екскурсовода, у цих вишуканих стінах свого часу засідала уся можлива на той час влада, а згодом там зробили комунальні (!!!) квартири для військових. У 1960-1982рр. тут був Центральний палац одружень.
З січня 2010 року, після розчищання залів від будівельного сміття, «Шоколадний будинок» відкрив свої двері для киян і гостей столиці в статусі «Дитячої картинної галереї» – філії Київського національного музею російського мистецтва.
На жаль, саме російського, але, в принципі, їх воно рук і діло. Адже у той час коли мільйонери будували собі всеможливі шоколадні палаци... та не будемо про наболіле. Рекомендую відвідати! І обов'язково взяти екскурсію.
Немає коментарів:
Дописати коментар